Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 918/397/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоМіщенка П.К.,СуддівКатеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю.,розглянувши касаційну скаргу Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській областіна ухвалу та на постановуГосподарського суду Рівненської області від 20.11.2013 року Рівненського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 рокуу справі№ 918/397/13 господарського суду Рівненської області

за заявою Житлово-комунального підприємства "Млинівське" провизнання банкрутомПредставники сторін у судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області у справі №918/397/13 від 20.11.2013 року (суддя Церковна Н.Ф.) визнано вимоги Управління пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області до банкрута в сумі 375 949 грн. 97 коп., в тому числі основний борг в сумі 172 198 грн. 38 коп. - черговість задоволення вимог друга; неустойка (штраф, пеня) в сумі 203 751 грн. 59 коп. - черговість задоволення вимог шоста.

Визнано вимоги Рівненського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів в сумі 11 552 грн. 80 коп. неустойка (штраф, пеня) - черговість задоволення вимог шоста.

Визнано вимоги Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Рівненській області в сумі 43 184 грн. 04 коп. (основний борг) - черговість задоволення вимог третя. У задоволенні заяви Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Рівненській області про визнання кредитором банкрута на суму 39 160 грн. 06 коп. - неустойка (штраф, пеня) відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року (головуючий суддя - Демидюк О.О., судді: Бригінець Л.М., Савченко Г.І.) ухвалу господарського суду Рівненської області від 20.11.2013 року у справі №918/397/13 залишено без змін, апеляційну скаргу Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на ухвалу господарського суду Рівненської області від 20.11.2013 року у справі №918/397/13 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, Млинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 20.11.2013 року у даній справі, в частині відмови у задоволенні заяви податкового органу про визнання кредиторських вимог на суму 39 160 грн., що складає неустойку (штраф, пеня) та прийняти нове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги заявника у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, далі - Закон про банкрутство), приписів ст. 14 Податкового кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, здійснюючи касаційне провадження у справі, суд виходить з того, що оскаржувані судові рішення заперечуються лише в частині відхилення кредиторських вимог Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на суму 39 160,06 грн. (штраф, пеня). Аргументів та заперечень висновків судів в оскаржуваних рішеннях в іншій частині визнання кредиторських вимог - ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі не заявлялось, незважаючи на те, що згідно оскаржуваної постанови апеляційний суд, не переглядаючи оскаржувану ухвалу у повному обсязі у мотивувальній частині, у резолютивній частині зазначив про залишення без змін оскаржуваної ухвали в цілому. У зв'язку із цим касаційне провадження та перегляд цих судових рішень здійснюється відповідно до доводів в касаційній скарзі - лише у оскаржуваній частині.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02.04.2013 року прийнято до розгляду заяву боржника про порушення справи про банкрутство Житлово-комунального підприємства "Млинівське".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.06.2013 року за заявою боржника порушено провадження у справі №918/397/13 про банкрутство Житлово-комунального підприємства "Млинівське", цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Постановою господарського суду Рівненської області від 17.07.2013 року Житлово-комунальне підприємство "Млинівське" визнано банкрутом, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Корольчука Ю.М., зобов'язано ліквідатора у десятиденний строк з дня винесення даної постанови подати до офіційних друкованих органів - газети Верховної ради "Голос України" чи газети Кабінету Міністрів "Урядовий кур'єр", оголошення про визнання банкрутом Житлово-комунального підприємства "Млинівське". Кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується у місячний строк з дня опублікування оголошення.

Оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури щодо Житлово-комунального підприємства "Млинівське" опубліковано в офіційному друкованому органі газеті "Голос України" №153 (5653) від 17.08.2013 року. Строк для подачі кредиторами претензій з вимогами до боржника з врахуванням статей 253 та 254 Цивільного кодексу України сплинув 16.09.2013 року.

Заява Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання кредитором боржника в сумі 82 344 грн. 10 коп. надійшла до суду 09.09.2013 року.

Заборгованість боржника перед заявником підтверджується актами перевірки від 16.08.2013 року №55/22/32936049, від 07.08.2013 року №53/15/32936049, №52/15/32936049, податковими повідомленнями рішеннями №0000591500, №0000601500, №0000611500, №0000581500, №0000571500 від 12.08.2013 року, №0000151500, №0000161500 від 09.08.2013 року, №0000632200, №0000641710 від 16.08.2013 року, виконавчими листами Рівненського окружного адміністративного суду, розрахунком заборгованості.

Згідно рішення ліквідатора вимоги Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області визнані останнім частково.

Як встановлено судами, вимоги в сумі 39 160 грн. 06 коп., що складає неустойка (штраф, пеня) виникли на підставі прийнятих податкових повідомлень-рішень №0000591500, №0000601500, №0000611500, №0000581500, №0000571500 від 12.08.2013року, №0000151500, №0000161500 від 09.08.2013року, №0000632200, №0000641710 від 16.08.2013 року.

Суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі зазначив, що Закон про банкрутство встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

За результатами розгляду заяви кредитора, господарський суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний господарський суд, вимоги заявника, в частині основного боргу визнав обґрунтованими та визнав у сумі 43 184 грн. 04 коп. - черговість задоволення вимог третя. У задоволенні вимог заявника до Житлово-комунального підприємства "Млинівське" в частині неустойки (шраф, пеня) у сумі 39 160 грн. 06 коп. суд відмовив, із посиланням на приписи ст. 19 Закону про банкрутство.

Заперечуючи наведені висновки господарських судів попередніх інстанцій, оскаржувачем зазначено, що строк виконання зобов'язань зі сплати неустойки (пеня, штраф) у сумі 39 160 грн. 06 коп. настав у боржника після 26.06.2013 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство №918/397/13, отже, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо часткового відхилення кредиторських вимог податкового органу, з огляду на таке.

Згідно пунктів 14.1.157., 86.8. Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 57.3 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплатити суму нарахованого грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 14.1.175 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство передбачено, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Обов'язок надання правового аналізу обґрунтованості чи безпідставності подання грошових вимог кредиторів до боржника, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд, що здійснює правосуддя у справах про банкрутство, зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Зважаючи на приписи ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

На підставі вимог ч.1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з тексту ухвали господарського суду за результатами розгляду грошових вимог Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області суд першої інстанції в ухвалі фактично ухилився, в порушення вимог ст.ст. 42, 47, ст. 43, 84 ГПК України, від надання правового аналізу та докладного розгляду по суті, зокрема вимог в сумі 39 160 грн. 06 коп., що складає неустойка (штраф, пеня), які обґрунтовані у податкових повідомлення-рішеннях №0000591500, №0000601500, №0000611500, №0000581500, №0000571500 від 12.08.2013року, №0000151500, №0000161500 від 09.08.2013року, №0000632200, №0000641710 від 16.08.2013 року.

Посилання суду першої інстанції, в частині невизнання неустойки (шраф, пеня) у сумі 39 160 грн. 06 коп., на приписи ст. 19 Закону про банкрутство, якою передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), відхиляється колегією суддів, як необґрунтоване.

У відповідності до ст.19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, в ухвалі за результатами розгляду кредиторських вимог податкового органу, в порушення вимог ст.ст.33, 34, 43 ГПК України, господарський суд не розглянув та не встановив підстави, причини та період виникнення кредиторських вимог Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 16.08.2013 року.

Щодо перегляду ухвали господарського суду за результатами розгляду кредиторських вимог в апеляційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції, всупереч приписам ст. 101 ГПК України, недоліків ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання не усунув, в оскаржуваній частині суд справу по суті повторно не розглянув.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушень приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині невизнання вимог Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 16.08.2013 року, не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, тому, вони підлягають скасуванню в цій частині, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року скасувати.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 20.11.2013 р. у справі №918/397/13, в частині відмови у задоволенні заяви Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління міндоходів у Рівненській області про визнання кредитором банкрута на суму 39 160 грн. 06 коп. - неустойка (штраф, пеня), скасувати.

Справу №918/397/13, у скасованій частині, передати на розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук